9 клас - українська мова та література

 (12.01.2020)

Утілення морального й естетичного ідеалів в образах героїв твору Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Повість «Маруся» належить до сентиментально-реалістичних творів. У ньому Г. Квітка-Основ’яненко майстерно змальовує колоритні картини побуту українського народу, опоетизовує найкращі риси його національного характеру. Показуючи високу моральність простої людини, автор наділяє її такими рисами, які оспівані в народно-пісенній творчості.

У повісті зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання Василя і Марусі. Молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. Елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні зовнішності Марусі. 

Портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це - образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу.

Довершується портрет Марусі докладним описом її вбрання, що має цілковитий етнографічний характер: біла сорочка, пишні рукава, вишиті червоними нитками, плахта, шовкова запаска, каламайковий пояс, мережана хустка коло пояса.

Ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру Марусі. Сам автор характеризує її так: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха і смирна, і усякому покірна».

Подібними рисами наділений і Василь: «Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний…»

За доброту, працьовитість і чесність родина Дрота шанобливо поставилась до Василя. Та перешкодою до одруження була лиха царська солдатчина і майнова нерівність. Таке трактування є виявом реалістичного зображення дійсності.

Василь благає Наума змилуватись над сиротою і віддати за нього свою дочку. Але старий Дрот невблаганний. І Василь кориться долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився грамоти. Василь заради коханої готовий на все, адже одна лише зустріч з Марусею змінила його до непізнаваності: «Став наш Василь i сам не свiй і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади — поперед усiх: тiльки його й чули, вiд нього весь регiт iде; тепер же тобi хоч би пiвслова промовив: голову посупив, руки поклав пiд стiл i нi до кого нiчичирк; усе тiльки погляне на Марусю, тяжко здихне i пустить очi пiд лоб.»

«I Василь не луччий був її. Не тiльки роботу, покинув хазяїна i город; знай, блука круг села, де жила Маруся. Ходить, ходить, у бiр пiде, над озерами, де з нею сидiв, сяде — нема Марусi, не йдб Маруся. По селу вулицями ходить, та не зна, де її хата, не зна, як i батька її звуть i прозивають. Маруся та й Маруся, бiльш йому нiчого не треба було знати; i вiн її не питав, затим, що нiколи було; усе їй розказував, як її любить, або слухав, як вона розказувала, що як вона його любить.»

Щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя, письменник звертається до розмовних інтонацій: «А як побачив Марусю, яка, замість, щб на посаді сидіть, лежить на лаві під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму від нього іти! Як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та тут же і впав, мов неживий!..»

В образі Василя втілено глибокі переживання, пов’язані з втратою надії на щастя.

У позитивному плані  Г. Квітка-Основ’яненко змалював образ Наума Дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина: «Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п’яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би i маленький празник, тiльки пiп у дзвiн — вiн вже й там: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло; коли прочує яку бiднiсть, надiлить по своїй силi i совiт добрий дасть. За його правду не оставив же його i бог милосердний: що б то нi задумав, усе йому господь i посилав. Наградив його жiнкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; i що було Наум нi забажа, що нi задума, Настя (так її звали) ночi не поспить, усюди старається, б’ється i вже зробить i достане, чого мужиковi хотiлось. Поважав же i вiн її, скiльки мiг, i любив її, як свою душу. Не було меж ними не тiльки бiйки, та й нiякої лайки. Щодень хвалили бога за його милостi.»

Важливим у повісті є те, що письменник показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники народних мас, і цим викликав симпатії до них.

Вся повість «Маруся» пройнята ідеєю уславлення  внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей; засудження соціальної нерівності.

Завдання

Уважно опрацювати теоретичний матеріал. Скласти асоціативні грона до образів Василя, Наума Дрота і Марусі.

Підготуватися до контрольної роботи.

(11.01.2021)

 Тема. Складнопідрядне речення з підрядним мети, умови, допусту

 Підрядними умовними називаються речення, що вказують, за якої умови можливе те, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання за якої умови?

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко). Якщо на Василів вечір (14 січня) зірок на небі рясно — чекайте ягідного літа (3 календаря).

З головним реченням підрядні умовні поєднуються сполучниками коли, якщо, якби, як та ін. Цим сполучникам у головному реченні може відповідати сполучник то:

Як виросту, збудую хату, над дахом колесо приб'ю... (Д. Павличко).

Підрядними мети називаються речення, що вказують, з якою метою відбувається дія головного речення, і відповідають на питання для чого? з якою метою?

Я для пісні вікно розчинив, щоб вона залила мою душу весною (В. Сосюра).

Підрядні речення мети приєднуються до головного сполучником щоб. У головному реченні вживаються вказівні слова для того, з тим.

Присудок у підрядних реченнях мети найчастіше виражається неозначеною формою дієслова:

Щоб рибу з'їсти, треба в воду лізти (Народна творчість).

Складнопідрядним реченням з підрядною частиною допусту називають таке складне речення, у якому підрядна частина виражає твердження, усупереч якому відбувається дія головної частини.

 

Завдання

Опрацювати § 21. Вивчити правила і виконати письмово вправи 236, 240, 243.