6 клас – українська література

Тема. Павло Глазовий. Іронічно-пародійна і викривальна спрямованість гумористичних  та сатиричних творів.  «Найважча роль», «Заморські гості», «Похвала»

Павло  Прокопович  Глазовий (1922—2004)
Народився письменник-гуморист 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка Казанківського району Миколаївської області в родині хлібороба. Сумним і голодним було його дитинство. Єдиним світлим спогадом про ті часи є спілкування з учителем Іваном Гуцалюком, який прищеплював Павлові любов до літератури, вчив писати вірші. Саме він запримітив у хлопчика природний нахил до гумору і познайомив учня з творчістю Остапа Вишні.

Після закінчення середньої школи у 1940 році Глазового забрали служити в армію, а потім — війна. «.в житті не завжди весело, — говорив Павло Прокопович. — Хоча я вважаю себе щасливою людиною. Адже пройшов пекельними дорогами війни і залишився живим (а статистика свідчить, що зі ста вижили троє). На війні не до жартів».

По війні учився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині, потім у Київському педагогічному інституті, який закінчив у 1950 році.

Впродовж 1950—1961 рр. працював заступником головного редактора журналів «Перець» та «Мистецтво». Тут познайомився з Остапом Вишнею і потоваришував з ним. З 1968 року — член Спілки письменників України.
П. Глазовий видав 19 збірок гуморесок і чимало книжечок для дітей. Зараз його твори друкують в різних виданнях. Актори зі сцени читають його гуморески.

Помер П. П. Глазовий 29 жовтня 2004 року на 83-му році життя.

Як заповіт звучать такі рядки:

Щасливі будьте і здорові,
Живіть у радості й любові,
Нехай від лих і бід усіх
Вас береже здоровий сміх.

Виразне читання гуморески «Найважча роль».

 Вихваля свого синочка
Мати на всі боки:
— У студії при театрі

 Вчиться вже два роки.
Дуже довго муштрували
Хлопця режисери.
Аж тепер він дочекався
Першої прем’єри.
Роль найважчу доручили
Любому синочку:
Він на сцені в третій дії
Викочує бочку!

Тема: вихваляння матір’ю свого синочка за «талант», який він врешті-решт

 виявив «на сцені в третій дії».

Ідея: засудження хвалькуватості, бездушності, невміння на справі довести свої знання, обдарованість.

Основна думка: не маючи здібностей, хисту, ніколи не станеш справжнім професіоналом.

 Виразне читання гуморески «Заморські гості».

Прилетіли на Вкраїну

Гості із Канади.

Мандруючи по столиці,

Зайшли до райради.

Біля входу запитали

Міліціонера:

— Чи потрапити ми можем

На прийом до мера? —

Козирнув сержант бадьоро.

— Голови немає.

Він якраз нові будинки

В Дарниці приймає.

Здивуванням засвітились

Очі у туриста.

— Ваша мова бездоганна

І вимова чиста.

А у нас там, у Канаді,

Галасують знову,

Що у Києві забули

Українську мову.

Козирнув сержант і вдруге.

Не дивуйтесь, — каже.

Розбиратися у людях

Перше діло наше.

Я вгадав, що ви культурні,

Благородні люди,

Бо шпана по-українськи

Розмовлять не буде.

Тема: зображення приїзду гостей з Канади в Україну та їх враження від почутої грамотної української вимови.

Ідея:  возвеличення української мови, яка є свідченням нашої культури, благородності, манери поведінки, етикету та засудження тих, хто її цурається.

Основна думка: мова — духовна скарбниця українця; доки живе мова, доти існує нація; думка гостей-канадців, що українці вже не говорять рідною мовою, не виправдалася.

«Похвала»

Ахи! — гукнув старий павук, Уздрівши юну муху.— Ти так гудеш, що кожен звук, Як музика для слуху. За дивну талію твою І за гарненькі ніжки — Я все покинув би й пішов Хоч на край світу пішки. Ти — як перлина, як топаз, Ти — як іскрина синя  А муха — дзись! І тільки раз! — Попала в павутиння. Ну й зрозуміло, що було І що робилось далі. Оскільки діло вже дійшло У байці до моралі, То я скажу, що не для мух Слова, звичайно, мовляться, Бо на солодку похвалу Не тільки мухи ловляться. Завдання

Опрацюйте теоретичний матеріал підручника на ст. 250 – 253 та дайте відповіді на запитання (11 питання виконайте письмово).