9 клас – література (
Утілення
морального й естетичного ідеалів в образах героїв твору Г. Квітки-Основ’яненка
«Маруся»
Повість «Маруся» належить до
сентиментально-реалістичних творів. У ньому Г. Квітка-Основ’яненко майстерно
змальовує колоритні картини побуту українського народу, опоетизовує найкращі
риси його національного характеру. Показуючи високу моральність простої людини,
автор наділяє її такими рисами, які оспівані в народно-пісенній творчості.
У повісті зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання Василя і Марусі. Молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. Елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні зовнішності Марусі.
Портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це - образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу.
Довершується портрет Марусі докладним описом її
вбрання, що має цілковитий етнографічний характер: біла сорочка, пишні рукава,
вишиті червоними нитками, плахта, шовкова запаска, каламайковий пояс, мережана
хустка коло пояса.
Ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру
Марусі. Сам автор характеризує її так: «О, там вже на все село була і красива,
і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха і смирна, і усякому
покірна».
Подібними рисами наділений і Василь: «Хлопець
гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі,
як зірочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний…»
За доброту, працьовитість і чесність родина Дрота
шанобливо поставилась до Василя. Та перешкодою до одруження була лиха царська
солдатчина і майнова нерівність. Таке трактування є виявом реалістичного
зображення дійсності.
Василь благає Наума змилуватись над сиротою і
віддати за нього свою дочку. Але старий Дрот невблаганний. І Василь кориться
долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився
грамоти. Василь заради коханої готовий на все, адже одна лише зустріч з Марусею
змінила його до непізнаваності: «Став наш Василь i сам не свiй і, як там кажуть,
як опарений. То був шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади — поперед
усiх: тiльки його й чули, вiд нього весь регiт iде; тепер же тобi хоч би
пiвслова промовив: голову посупив, руки поклав пiд стiл i нi до кого нiчичирк;
усе тiльки погляне на Марусю, тяжко здихне i пустить очi пiд лоб.»
«I Василь не луччий був її. Не
тiльки роботу, покинув хазяїна i город; знай, блука круг села, де жила Маруся.
Ходить, ходить, у бiр пiде, над озерами, де з нею сидiв, сяде — нема Марусi, не
йдб Маруся. По селу вулицями ходить, та не зна, де її хата, не зна, як i батька
її звуть i прозивають. Маруся та й Маруся, бiльш йому нiчого не треба було
знати; i вiн її не питав, затим, що нiколи було; усе їй розказував, як її
любить, або слухав, як вона розказувала, що як вона його любить.»
Щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя,
письменник звертається до розмовних інтонацій: «А як побачив Марусю, яка, замість, щб на посаді сидіть, лежить на лаві
під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму
від нього іти! Як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та
тут же і впав, мов неживий!..»
В образі Василя втілено глибокі переживання, пов’язані
з втратою надії на щастя.
У позитивному плані Г. Квітка-Основ’яненко змалював образ Наума
Дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина: «Наум Дрот був парень на усе
село, де жив. Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж
товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i
п’яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би i маленький
празник, тiльки пiп у дзвiн — вiн вже й там: свiчечку обмiнить, старцям
грошенят роздасть i приньметься за дiло; коли прочує яку бiднiсть, надiлить по
своїй силi i совiт добрий дасть. За його правду не оставив же його i бог
милосердний: що б то нi задумав, усе йому господь i посилав. Наградив його
жiнкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; i що було Наум нi забажа, що нi
задума, Настя (так її звали) ночi не поспить, усюди старається, б’ється i вже
зробить i достане, чого мужиковi хотiлось. Поважав же i вiн її, скiльки мiг, i
любив її, як свою душу. Не було меж ними не тiльки бiйки, та й нiякої лайки.
Щодень хвалили бога за його милостi.»
Важливим у повісті є те, що письменник показав,
яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники
народних мас, і цим викликав симпатії до них.
Вся повість «Маруся» пройнята ідеєю уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності,
доброти, палкого почуття кохання простих українських людей; засудження
соціальної нерівності.
Завдання
Уважно опрацювати теоретичний матеріал. Скласти асоціативні
грона до образів Василя, Наума Дрота і Марусі.
Підготуватися до контрольної роботи.
Комментарии
Отправить комментарий